Україна недовикористовує один зі своїх найпотужніших активів – землю. Мораторій, котрий існував десятиліттями сформував тіньовій ринок, низьку продуктивність фермерства, розкрадання землі через схеми, корупцію на ринку землі та зубожілі села. Завдання земельної реформи – упорядкувати ринок землі, унеможливити корупційні схеми у земельних відносинах, зробити відносини у сфері землеустрою — зрозумілими й прозорими, і головне – дати поштовх українській економіці.
ЗАВДАННЯ РЕФОРМИ:
децентралізація — державні землі переходять у повноцінне розпорядження громад;
дерегуляція землеустрою — спрощення та поліпшення процедур у сфері земельних відносин;
впровадження переважного права — в орендаря з’явиться переважне право на придбання земельних ділянок;
просторове планування — комплексне планування територій громад та створення умов для інвестицій;
прозорість системи — забезпечення публічності та відкритості інформації про землю та ресурси;
електронні земельні торги — чесний та відкритий спосіб торгів на аукціонах;
подолання корупції та земельного рейдерства.
ПЕРЕВАГИ РЕФОРМИ
Земельна реформа – це одна з ключових реформ країни, ефект від якої відчує кожен громадянин, єдиний невикористаний потужний драйвер економіки.
Земельна реформа на цьому етапі не передбачає відкриття ринку для державних та комунальних земель, допуску юридичних осіб та іноземців.
Земельна реформа – це впорядкування ринку землі.
Ринок землі запустить економіку. Завдяки реформі Україна зможе стабільно щороку додавати майже по одному відсотку до темпів свого економічного зростання.
Частка агросектору у ВВП України складає близько 10 % (частка сільського господарства у ВВП України становить 8,9%, або майже 360 мільярдів гривень. До прикладу, в Німеччині та Франції, на сільське господарство припадає всього 1-2% ВВП.) Для росту ВВП, економіки та добробуту для кожного українця в Україні має повноцінно запрацювати ринок землі.
Земля – це хороший інвестиційний об’єкт (актив) для міських жителів середнього класу.
Довідково. Частина вищезазначених завдань вже почала виконуватися, зокрема прийнято такі законодавчі акти:
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» (набрання чинності 01.07.2021 р.) – відміняє мораторій на розпорядження землями приватної власності та встановлює вимоги до покупців земель;
«Про Національну інфраструктуру геопросторових даних» (набрав чинності) – встановлює правила оприлюднення та відкритості даних про землю та ресурси;
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» (набрання чинності 24.07.2021 р.) – впроваджує комплексне просторове планування територій громад та публічність планів використання земель;
«Про внесення змін до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” та інших законів Україні щодо функціонування Державного аграрного реєстру та удосконалення державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції» (набрав чинності) – створює прозору систему державної підтримки та зменшує тіньовий ринок.
Втім, низка законів іще потребує ухвалення. Серед них такі законопроєкти:
законопроєкт № 2194, без якого земреформу неможливо реалізувати. Документ удосконалює систему управління та дерегуляції у сфері земельних відносин. Він передбачає передачу державних сільгоспземель у комунальну власність, а функцій контролю в земельній сфері — місцевим органам влади. Водночас проєкт № 2194 спрямований на дерегуляцію землеустрою та усунення корупційних ризиків у земельній сфері;
законопроєкт № 2195 про земельні електронні аукціони. Він удосконалює процедуру проведення електронних земельних торгів, щоб зробити їх відкритими та доступними для всіх. Земельні ділянки державної та комунальної власності передаватимуться в оренду виключно через публічні конкурентні торги;
законопроєкт № 3205-2 про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Цей документ покликаний підтримати малі та середні суб’єкти підприємництва в отриманні дешевих кредитів;
законопроєкт № 3012-2 щодо забезпечення права працівників державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю). Створює умови для приватизації неефективних державних сільськогосподарських підприємств і забезпечує селян правами на земельні ділянки.