Туристичні родзинки району

Туристичний маршрут № 1

Щоб вихідні запам’яталися надовго, варто провести вільний час з користю. За два дні з Житомира можна відвідати найближчі пам’ятки Житомирського району. Багато з них здивують не менше, ніж закордонні. Цікавим для туристів буде в першу чергу с.Кодня Житомирського району.

Монументальний пам`ятник «Козацька могила» на честь гайдамацького повстання в 1768 році встановлено в селі Кодня Житомирського району Житомирської області.

Даний монумент встановлено в пам`ять про учасників Коліївщини, які виступали проти релігійного гноблення православного населення польською шляхтою на Правобережній Україні.

Приводом для повстання послужило спалення церковного діяча, відомого в тій місцевості. Його стратили прилюдно.

Повстання очолили І. Гонта і М. Железняк. Спочатку існували розрізнені загони, в яких складалися запорізькі козаки і прості люди. Вони билися з поляками. Коли поляки почали скаржитися на постійні набіги з боку гайдамаків, їм на допомогу прийшла Катерина ІІ.

Разом з польськими військами вони придушили повстання гайдамаків. Катерина припиняла нападки козаків на шляхту, але судила повстанців не строго. Якщо їх провину вдавалося довести, то їх чекало просто виселення.

Коли за правосуддя взялися поляки, все стало набагато гірше. Винними могли стати всі, хто навіть просто був знайомий з учасниками повстання. Козаків і звичайних людей ловили і страчували всюди на території Речі Посполитої. Найстрашніші і численні розправи відбувалися в селі Кодня. Тут за кілька днів було винесено близько 3 тисяч смертних вироків. Людям відрубували голови, садили на палю, четвертували і палили показово на очах у інших. Керував стратою польський воєначальник І. Стемпковський.

Через 200 років на цьому місці масової страти було встановлено обеліск пам`яті і скорботи всім загиблим героям Коліївщини. Навколо нього кільцем висаджені дерева, які надають даному монументу елемент величавості і значущості. Пам`ятник можна знайти на шляху з Кодні до Миролюбівки, там встановлено знак «Козацька могила».

Пам’ятник Т.Г.Шевченку с. Кодня

У роки незалежності України в Кодні був встановлений ефектний, виконаний з поліського рожевого граніту, пам’ятник Тарасу Шевченку, що за легендою побував тут 1846 році. Пам’ятник Шевченку встановлено на місці стародавньої дерев`яної церкви, під якою від почав писати «Гайдамаків».

Церква Різдва Богородиці

Визначними архітектурними пам’ятками села є: церква Різдва Богородиці, побудована в 1841 році у стилі класицизму коштом поміщика Михаіла Леонтієвича Корженєвського; дзвіниця побудована у 1863 році коштом прихожан та держскарбниці.

Музей історії села Кодня

3 жовтня 2015 року в с. Кодня Житомирського району відкрилася оновлена експозиція народного музею історії села. Наукову концепцію експозиції та її втілення виконано старшим науковим співробітником відділу досліджень об’єктів культурної спадщини і науково-методичної роботи з музеями Житомирського обласного краєзнавчого музею Людмилою Журавською.

Автор і виконавець художнього проекту музейної експозиції – член Національної Спілки художників України Юрій Дубінін.

В музеї можна дізнатися про історію села Кодня з давніх часів, ознайомитися з археологічними знахідками, артефактами козацької доби та архівними документами. Старожитності, які були зібрані місцевими жителями, ознайомлять з життям містечка Кодня в ХІХ – на початку ХХ ст.

Уперше Кодня згадується у документах датованих 1301 роком, як містечко, що зазнало руйнувань від татаро-монгольської навали. Небезпека чатувала тут постійно, адже через Кодню пролягав торговий шлях із півночі на південь, до Чорного моря. В народі його називали Чумацьким або Чорним. Певно тому, що через постійні набіги татар він був надто небезпечним. Зазнала Кодня і влади литовців, і руйнувань загонів хана Менглі-Гірея.

Чи не найтрагічніші події цього краю пов’язані з Коліївщиною. Перша згадка про гайдамацькі загони датується 1715 роком. Втікачі від панського гноблення осідали в пониззі Дніпра. Гайдамацький кіш розростався, сповнюючись селянами з усіх країв. Початок Коліївщини було проголошено в Мотронинському монастирі в 1768 році. Організатором повстання став Максим Залізняк. Виступив Залізняк із 300-ма гайдамаками. Вступаючи до міста, повстанці ліквідовували панщину, відміняли всі роботи й податки на користь польських панів. Пересуваючись далі, гайдамаки поповнювали свої добровільні загони.

Зупинилися вони на землях біля Умані, де до них приєднався Іван Гонта зі своїми козаками. Умань стала столицею повстання. Тут проголосили відродження Гетьманщини, полковника Залізняка обрали гетьманом України. Панщина ліквідовувалася, а всі українці ставали вільними козаками.

Польський король, злякавшись, попросив у цариці Катерини, щоб допомогла своїм військом. Гайдамаки ж сподівалися, що російське військо прийшло допомагати їм. Заманивши, ніби на перемовини, Залізняка і Гонту, полковник російської армії Гур’єв зі своїми людьми заарештував їх. Полонених повстанців було передано польському суду в містечку Кодня. За наказом, реґіментара польсько-шляхетського війська Київського воєводства Стемпковського, козаків вішали, відтинали голови, руки, ноги, саджали на палі. Після припинення страт Стемпковський наказав кожного десятого повстанця «значкувати» – відрубати праву руку і ліву ногу, або ліву руку і праву ногу. Саме після цього й з’явилося в народі зловісне прокляття «Щоб тебе Кодня не минула».

На долю Гонти випали найстрашніші муки. Його мали катувати 14 днів, деручи з його шкіри паски, відрубуючи руки й ноги, вирізаючи серце та врешті відрубуючи голову. Але, на третій день було віддано наказ стяти йому голову. У трьох могилах, які були на території села, а нині збереглася тільки одна, поховано більше трьох тисяч повстанців. Завдяки праці нашого земляка, письменника Валентина Грабовського, у державному архіві було знайдено деякі прізвища тих, хто похований у могилі.

В 1968 році тут, до 200-річчя Коліївщини, за ініціативи жителів села, встановлено пам’ятник борцям за волю народу.

Коднянці пишаються тим, що у 1846 сюди приїздив Тарас Шевченко аби вклонитися могилам волелюбних повстанців. Тут він збирав народні перекази, розшукував стародавні документи для своєї поеми «Гайдамаки» . В центрі села нині стоїть пам’ятник поетові. Архітектурною пам’яткою та прикрасою села є церква Різдва Богородиці і дзвіниця (1841), побудовані в стилі класицизму.

Якщо вас зацікавила історія славетної Кодні, запрошуємо відвідати народний музей історії села, де можна познайомитесь з археологічними знахідками, артефактами козацької доби, документами та унікальними експонатами гайдамацького руху. У музеї представлена знаменита коденська сокира, яку трактористи знайшли поблизу гайдамацької могили та принесли зі словами: «Мабуть, такою сокирою дрова не рубають».

Адреса музею: вул. Валентина Грабовського, 18, с. Кодня Житомирського району Житомирської області.

Директор музею – Рудчук Вікторія Василівна.

Екскурсії замовляйте за телефоном +380989867781.

Туристичний маршрут № 2 (водний)

м. Житомир (Гідропарк) – р. Тетерів – с. Тетерівка – р. Гнилоп’ять – військовий полігон – водоспад ур. Шумськ –  у зворотньому напрямку до м. Житомира.

Природні об’єкти:

– водоспад (на полігоні);

– скелі;

– багатий тваринний та пташиний світ.

Місцевість зручна для проведення тренувань з водного туризму.

Протяжність маршруту– 20 км.

Туристичний маршрут № 3 (автомобільний):

м. Житомир – с. Кодня – с. Озерянка – с. Старий Солотвин – м. Житомир.

– с. Кодня, Козацька могила-курган, пам’ятник Т.Г.Шевченку, церква Різдва Богородиці, Народний Музей Історії с. Кодня;

– с. Озерянка, Михайлівська церква, в церкві знаходилось чимало старовинних ікон, безцінних ікон на дереві (Оранта), ікон з позолоченими окладами (Микола Чудотворець). Вже після того, як Україна стала незалежною церкву два рази грабували, викрадено найцінніші ікони.

Збереглася ікона виконана іконописцем в українському стилі, ікона Богородиці, також ікона на дереві. Зараз парафіяни допомагають утримувати свій храм, прикрашають його. Багато відомостей про храм втрачено, зібрали те, що втримала людська пам’ять.

– с. Старий Солотвин, острів кохання створений людиною в 19 столітті. Це зовсім невеликий острівець, на якому розташовується невеликий дерев’яний будиночок. Цей мисливський або рибальський будиночок побудований з дерева і виглядає так, ніби перенісся в реальність зі старої казки. Однак це не заважає місцю виглядати неймовірно романтично – будиночок оточений водою і декількома деревами, а веде до нього невеликий дерев’яний міст.

Туристичний маршрут № 4

м. Житомир – с. Явне – м. Баранівка – с. Березівка – с. Бистрі – м. Житомир

– с. Явне, вольєр плямистих оленів.

Відправляючись в цей тур Ви на 100% зблизитесь з природою, погодуєте плямистих оленів у вольєрах, зустрінете в поліських лісах диких кабанів.

– м. Баранівка, екскурсія підприємством ТОВ «Органік Мілк».

По дорозі завітаєте на Баранівське підприємство «Органік Мілк», яке є першим в Україні заводом із виробництва органічної молочної продукції, що має повний завершений цикл. До того ж, під час екскурсії Ви зможете продегустувати та придбати органічні йогурти, молоко, кефіри, сири тощо.

– м. Баранівка, Баранівська фабрика порцеляни – головна визначна пам’ятка міста. Тутешня порцеляна в царські часи була у будинку кожного вельможі. Завод порцеляни було відкрито у 1802 році підприємцем Мезером. Останній придбав тут землю не випадково, адже поруч із селищем були знайдені родовища особливої глини, необхідної для створення порцеляни. Вироби заводу були настільки вишуканими і унікальними, що слава про них пройшлася всією імперією, і, звичайно ж, дійшла до імператора Олександра. Переконавшись в якості та ексклюзивності виробів, правитель дав згоду ставити на них герб імператорської сім’ї. Музей порцеляни було відкрито у 1952 році. Він функціонує й дотепер. У колекції є вироби, яким понад 100 років.

– с. Березівка, центр порятунку ведмедів «Біла скеля».

Повертаючись дорогою до Житомира, завітаєте до центру порятунку ведмедів, де працівники центру безкоштовно проведуть екскурсію для Вас та вашої родини. Притулок для ведмедів «Біла скеля» у селі Березівка під Житомиром – це унікальне місце, де ви можете зблизька побачити справжніх бурих ведмедів. У притулку створені умови для життя, близькі до природних. У вольєрах – барлоги, кущі, дерева, дерев’яні конструкції та гірки з каменю, водойми з штучними водоспадами.

– с. Бистрі, кінно-спортивний центр «Алюр».

І останнім об’єктом подорожі стане кінно-спортивний центр «Алюр». Тут пройде екскурсія на якій ви дізнаєтесь про утримання коней, про їх народження та догляд за ними. Побачите в яких умовах живуть тварини та матимете можливість покататися.

Туристичний маршрут № 5 (велосипедний)

м. Житомир – с. Калинівка – с. Левків – с. Березина – м. Житомир.

– с. Калинівка, 1870 р. в селі на кошти парафіян було побудовано дерев’яну церкву Покрови Богородиці. Нещодавно парафіянами релігійної громади було прийняте рішення про перехід з УПЦ (МП) до ПЦУ.

– с. Левків, на території села (у центрі, поблизу школи) і дотепер існують залишки маєтку, що належав родині графа Нірода, члена Державної ради Волинського земства (1913 рік), таємному раднику, Максиміліану Євстафійовичу Ніроду та фрейліні Анастасії Федіровни Нірод (Трєповій).
У 1862 р. на кошти прихожан в селі була побудована церква Преображення Господнього. Дерев’яна, з дзвіницею, на кам’яному фундаменті.

Також вас вразять краєвиди та озеро з блакитною водою, як на курортах Індонезії, яке заховалося поблизу Житомира.

Тут ви знайдете третій в Житомирському районі водоспад. Рухлянка — водоспад на Поліссі (Канарська височина), в межах Житомирського району Житомирської області, на південь від села Березина. Гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, розташований на річці Березина (притока Тетерева).

На вас чекає незабутній відпочинок.

 

Туристичний маршрут № 6 (автомобільний)

м. Житомир – смт Гуйва – смт Новогуйвинське – смт Озерне – м. Житомир.

– перша локація смт Гуйва є найцікавішою пам’яткою в цьому районі – ставка рейхсфюрера Генріха Гіммлера «Хегевальд». Командний пункт Гіммлера «Хегевальд» («Заповідний ліс») будували з жовтня 1941 по липень 1942 року радянські військовополонені під наглядом есесівців. Територія ставки мала загальну площу 1,2 тис. кв. м і була ретельно замаскована зеленими насадженнями. Товщина стін бункерів сягала трьох метрів, крім того їх прикривав півметровий шар гуми. Всередині в двох маленьких кімнатах були всі зручності.

На галявині біля бункера обладнали корт для тенісу, гостям пропонували прогулянки на конях на очах у місцевих партизанів. Щоправда, Гіммлер неодноразово попереджав своїх відвідувачів про небезпеку таких розваг. І не безпідставно: одного разу особистий пілот Гіммлера, який вирішив покататися на конях, не повернувся з прогулянки. Помста райхсфюрера мешканцям села, біля якого знайшли тіло вбитого пілота, була жорстокою: всіх мешканців було спалено живцем.

Гіммлер бував у Хегевальді тільки тоді, коли у свою українську ставку Вервольф приїжджав Гітлер. Проте, у ставці було проведено декілька важливих зустрічей. У серпні 1942 року сюди таємно приїжджав шеф політичної розвідки Німеччини Вальтер Шелленберг. Крім Шелленберга в Хегевальді побували Ламмерс, Ріббентроп і райхскомісар України Еріх Кох.

Наприкінці літа 1942 року тут відбулася нарада найвищих чинів поліції і командирів частин СС. Тоді Гіммлер зачитав відомий план «Ост», який передбачав колонізацію окупованих східних територій. Дотримуючись вищевикладеного плану, вже в серпні 1942 року Гіммлер віддав наказ організувати навколо своєї резиденції перші поселення «справжніх німецьких селян», висіливши українських селян. У новостворену колонію Хегевальд увійшло 29 сіл, українські назви яких гітлерівці замінили німецькими, а кожен німецький переселенець отримав 20 гектарів орної землі. Дивним чином, місцеві партизани не зробили жодної спроби знищити ставку.

Німецький гідрант, позаду якого – двоповерхова будівля штабу німецького військового командування (до війни – будинок офіцерів).
Гідрант досі перебуває в робочому стані.

– друга локація – смт Новогуйвинське. Селище розпочало свою історію з довоєнних часів, тут до війни знаходились військові частини з ремонтно-механічною базою. Ремонтний завод, який під час війни називався 116-й пересувний танково-агрегатний ремонтний завод (ПТАРЗ-116) з’явився на території селища у 1947. Його передислокували з-за кордону у військове містечко №81, де до війни розташовувалася 5-та Кавалерійська дивізія 30-го Кавалерійського корпусу.

Військове містечко № 81 під час війни було зруйноване. Тому ремонтний завод і житлово-побутові будівлі доводилося зводити практично заново. Відновлювалось виробництво, розростався населений пункт і згодом маленьке селище виросло у прекрасне містечко.

Основним виробничим підприємством на території містечка став Житомирський ремонтно-механічний завод, який є одним із найкращим серед споріднених підприємств в Україні. Тут, окрім бронетехніки, почали виробляти товари народного вжитку.

– третя локація туристичного маршруту – смт Озерне. Тут знаходиться будинок офіцерів, збудований за типовим проектом архітектора Йосипа Каракіса у 1936 році. Такий же було збудовано у Новограді-Волинському та сусідній Гуйві, який не вцілів.

Навпроти – бетонна скульптура реактивний літак-ракетносець, що базувались свого часу в Озерному. Повоєнні двоповерхівки, для військових, можливо будувались руками німецьких військовополонених.

Основна забудова в центрі селища – це будинки офіцерського складу або скорочено БОСи. Збудовані у другій половині 1930-х років. Схожі БОСи можна побачити в таких же містечках при військових аеродромах на півночі Василькова та в селищі Гайок на заході Білої Церкви. Озерненська гімназія, збудована в середині 1930-х років. Можливо, це найстаріша будівля селища.

Протяжність маршруту – 14 км.

Туристичний маршрут № 7 (автомобільно-човновий)

Рафтинг – сплав гірськими річкам на надувних човнах, рафтах та катамаранах як спосіб відпочинку.

Рафтинг не потребує ніякої спеціальної підготовки: це фізично неважко (наприклад, це значно легше як похід на Говерлу). Уміння плавати зовсім не обов’язкове, бо завдяки гідрокостюму не холодно навіть у найсуворішу пору року, навіть теоретична можливість травмуватись не більша, як, скажімо, у велосипедній мандрівці. У супроводі дорослих сплавляються діти з десяти років.

– м. Житомир – с. Рудня-Городище – р. Гнилоп’ять (притока р. Тетерів) – м. Житомир (гідропарк).

Природні об’єкти:

– ліс;

– ягоди;

– тваринний світ;

– гриби, і як завжди купа адреналіну.

Туристичний маршрут № 8 (пішохідний)

м. Житомир – с. Зарічани – місце злиття річок Тетерів та Гуйва – с. Зарічани – м. Житомир.

З парку відпочинку барона де Шодуара по пішохідному мосту, тримаємося праворуч, йдемо по діагоналі до кладовища с. Зарічани. Далі йдемо по асфальтній дорозі через головпоштамт, звертаємо вправо, рухаємось до першої зупинки.

Від зупинки звертаємо вліво і йдемо до лісу. Вздовж лісу рухаємось 50 м і звертаємо в ліс. Далі рухаємось в лісі в південно-західному напрямку біля 2 км. Виходимо на красивий берег р. Гуйва.

Природні об’єкти:

  • чорничні та грибні місця;
  • каменисте оголення.

Присутня вода з колодязя.

Місцевість зручна для проведення тренувань зі спортивного орієнтування.

Протяжність – 10 км.

Туристичний маршрут № 9 (пішохідний)

Свій вільний час провести весело, захопливо та з користю можливо! Беріть друзів та гайда подорожувати. Адже Ви позбудетесь не тільки негативних емоцій, а ще й відчуєте товариський дух.

м. Житомир – с. Тетерівка – санітарна гребля – с. Сінгури – с. Зарічани – м. Житомир.

Виїзд з кінцевої зупинки тролейбуса № 5 та № 9 «Гідропарк», далі через с. Тетерівка, санітарну плотину, військовий полігон, потім – по автомобільній дорозі до с. Зарічани, звідти через пішохідний міст до м. Житомир.

Природні об’єкти:

– водоспад (на полігоні);

– німецьке військове кладовище (с. Зарічани).

Протяжність – 25 км.