Буває, що найжорстокіша до нас людина — це ми самі. Внутрішній дорослий не дає внутрішній дитині навіть шансу, називаючи найщиріщі переживання дурощами. Ми знаємо, що тиск та знецінення недопустимі у реальному батьківстві, але постійно використовуємо їх, «виховуючи» самих себе.
Якщо антитурбота до себе триває вперто і довго, можна ненароком перестати розуміти «Хто ж я є?», «Що мене радує?», «Чого я хочу?»
Тож наступного разу, коли промайне: «Мені жалітися не можна», — закрийте очі та уявіть свою внутрішню дитину, маленьку (-ого) себе. Запитайте, чому їй погано і що може її розрадити. Пожалійте її, як пожаліли б дитину, та зробіть те, про що вона просить. Так починається втрачений колись шлях до себе.