Насильство з боку партнера є поширеною соціальною проблемою в усьому світі. Воно охоплює фізичне, сексуальне, психологічне насильство, зокрема контроль за поведінкою постраждалої особи. Водночас з точки зору кримінального правосуддя деякі види поведінки важко визнати такими, що можуть становити складову злочину домашнього насильства. Це стосується, перш за все, контролю на основі примусу, або примусового контролю, який не обов’язково передбачає вчинення фізичного насильства та не є одиничним інцидентом.
Типовими прикладами примусового контролю є такі види поведінки:
- ізоляція особи від друзів або сім’ї;
- позбавлення можливості задовольнити основні потреби;
- спостереження або нагляд за особою за допомогою засобів онлайн-зв’язку або з використанням спеціальних додатків;
- контроль за тим, скільки в особи є грошей та як вона їх витрачає;
- контроль за повсякденною діяльністю та пересуваннями;
- постійна критика, акти приниження, використання образливих слів на адресу постраждалої особи або навіювання, що вона не приносить користі;
- погрози завдати шкоди або вбити особу, чи її дітей, чи домашніх тварин;
- погрози опублікувати певну інформацію про особу або повідомити про неї поліцію або органи влади;
- завдання шкоди майну особи або її предметам домашнього вжитку;
- примушування особи до участі у злочинній діяльності або жорстокому поводженню з дітьми.
Цей перелік не є вичерпним. Окрім того, фізичне насильство може використовуватися разом із зазначеними вище методами ізоляції, маніпуляції та мікрорегулювання повсякденного життя або ж існувати лише як погрози.
ЩО ТАКЕ «СЕРЙОЗНІ НАСЛІДКИ»?
Важливою складовою концепції примусового контролю є існування серйозних наслідків для постраждалої особи, викликаних відповідною поведінкою кривдника. Визнається, що мають місце серйозні наслідки в таких випадках:
- постраждала особа щонайменше двічі відчувала страх, що проти неї буде застосовано насильство, або
- постраждала особа відчуває серйозну тривогу або занепокоєння, які мають істотний вплив на її повсякденну діяльність. Наприклад, вона може змінити спосіб спілкування, повсякденні звички чи спосіб догляду за дітьми, її фізичне або психічне здоров’я може погіршитись. Відповідно, якщо особа змінює свій спосіб життя, щоб не допустити заподіяння шкоди їй самій або своїм дітям, то цілком можливо, що вона зазнає примусового контролю.
ЩО ОЗНАЧАЄ «ОСОБИСТИЙ ЗВ’ЯЗОК»?
Протиправну поведінку у вигляді примусового контролю вчиняє особа, яка має особистий зв’язок із потерпілою особою. Тому необхідно розуміти, коли саме такий зв’язок існує. Так, двоє осіб мають особистий зв’язок, якщо вони знаходяться в інтимних особистих стосунках (тобто є партнерами; подружжям; між ними існують романтичні або сексуальні стосунки тощо). Крім того, примусовий контроль може мати місце навіть в тому випадку, якщо стосунки були припинені, або особи перестали жити разом, чи не жили разом під час вчинення дій, пов’язаних з примусовим контролем, або в будь-який інший час в період існування їхніх стосунків.
Інколи особистий зв’язок може також стосуватись членів родини, до яких належить будь-яка особа, з якою постраждала має кровну спорідненість або спільну дитину. Членом родини може бути також особа, з якою один/на із подружжя має кровну спорідненість та проживає разом, наприклад, батьки іншого із подружжя.