20 цікавих фактів про Житомирський район
- Житомирська обласна філармонія ім. Святослава Ріхтера – найстаріший театр України.
- Житомирщина – Батьківщина нашої національної валюти. Саме у Житомирі Центральна Рада прийняла закон про введення грошової одиниці – гривні.
- Унікальний музей космонавтики в Житомирі (один в Україні і саме на Житомирщині).
- У Житомирі народився Сергій Корольов – учений, конструктор і організатор виробництва ракетно-космічної техніки і ракетної зброї, засновник практичної космонавтики. Найкрупніша фігура XX століття в області космічного ракетобудування і кораблебудування, яка поклала початок нової, космічної, ери в історії людства.
- М. Житомир занесений до Державного реєстру історичних міст України. У ньому налічується 91 збережена пам’ятка архітектури.
- Житомир був третім містом України, в якому з’явився трамвай. Спочатку він був вантажним, та за десятки років цей вид транспорту став на стільки популярним, що у Житомирі діяло 5 трамвайних маршрутів.
- Історико-культурний комплекс «Замок Радомисль» (м. Радомишль) – єдиний в Європі Музей української домашньої ікони.
- Колись місто Радомишль було центром повіту, що охоплював майже третину сучасної Житомирської області та частину Київської.
- Паперова фабрика у Радомишлі колись займалась виготовленням паперу для Києво-Печерської лаври. Крім того, що папірня виконувала виробничу функцію, вона також служила оборонною фортецею.
- У селі Дениші знаходиться славнозвісний скельний район, відомий як «Скеледром». Це місце – прямовисна стіна гранітного каньйону р. Тетерів, що височіє над берегом на 25 м і є одним з найзручніших місць в Україні для скелелазіння.
- Митрополит Іларіон, він же Іван Огієнко, – український вчений, митрополит УАПЦ, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог – народився у Брусилові.
- Соколовський кар’єр поблизу Житомира своєю глибиною не поступається озеру Байкал.
- На початку 19 століття на околиці села Нова Чортория (Любарська територіальна громада) було створено парк на площі 70 гектарів. Парк прикрашають вікова липова алея, великі світлі галявини, художньо скомпоновані групи дерев, яких тут близько 50 порід.
- Вражають мальовничістю Чорторийські озера на території Миропільського лісництва поблизу села Коростки. Площа озер – 0,3 та 0,4 гектарів.
- Одним з кращих і найбагатших дендрологічних парків області є Житомирський міський парк ім. Гагаріна. Розташований на мальовничих схилах, що спускаються до ріки Тетерів, він є улюбленим місцем відпочинку.
- Скеля Крашевського на березі Гнилоп’яті в Житомирському районі має вигляд піраміди в основі до 45 метрів завширшки.
- На Житомирщині можна побачити пісковики з відбитками викопних рослин третинного періоду – у селі Волянщина (Хорошівська територіальна громада) на правому березі Ірші.
- У Черняхівській територіальній громаді біля села Вишпіль росте старий дуб. За переказами, якщо доторкнутися до гіганта зі словами «до тебе торкаюся, здоров’я набираюся», можна вилікуватися від хвороб, проти яких безсила медицина.
- 300-кілограмовий топаз зберігається на Житомирщині. У Хорошеві знаходиться унікальний Музей коштовного і декоративного каміння, в якому зберігається близько 1800 зразків зі всього світу.
- Першу електричну лампочку запалили у Житомирському міському театрі 126 років тому.
Кодня: гайдамацька могила та подорож Т. Шевченка
У перше Кодня згадується у документах датованих 1301 р., як містечко, що зазнало руйнувань від татаро – монгольської навали. Небезпека чатувала тут постійно, адже через містечко пролягав торговий шлях із півночі на південь, до Чорного моря. В народі його називали Чумацьким, або Чорним. Певно, тому, що через постійні набіги татар він був надто небезпечним. Зазнала Кодня і влади литовців, і руйнувань загонів хана Менглі-Гірея.
Чи не найтрагічніші події цього краю пов’язані з Коліївщиною. Перша згадка про гайдамацькі загони датується 1715 р. Втікачі від панського гноблення осідали в пониззі Дніпра. Гайдамацький кіш розростався, сповнюючись селянами з усіх країв. Початок Коліївщини було проголошено в Мотронинському монастирі у 1768 р. Організатором повстання став Максим Залізняк. Виступив Залізняк із 300-ма гайдамаками. Вступаючи до міста, повстанці ліквідовували панщину, відміняли всі роботи й податки на користь польських панів. Пересуваючись далі, гайдамаки поповнювали свої добровільні загони. Зупинилися вони на землях біля Умані, де до них приєднався Іван Гонта зі своїми козаками. Умань стала столицею повстання. Тут проголосили відродження Гетьманщини, полковника Залізняка обрали гетьманом України. Панщина ліквідовувалася, а всі українці ставали вільними козаками. Польський король, злякавшись, попросив у цариці Катерини, щоб допомогла своїм військом. Гайдамаки ж сподівалися, що російське військо прийшло допомагати їм. Заманивши, ніби на перемовини, Залізняка і Гонту, полковник російської армії Гур’єв зі своїми людьми заарештував їх. Полонених повстанців було передано польському суду в містечку Кодня. За наказом, реґіментара польсько-шляхетського війська Київського воєводства Стемпковського, козаків вішали, відтинали голови, руки, ноги, саджали на палі. Після припинення страт Стемпковський наказав кожного десятого повстанця «значкувати» – відрубати праву руку і ліву ногу, або ліву руку і праву ногу. Саме після цього й з’явилося в народі зловісне прокляття «Щоб тебе Кодня не минула».
На долю Гонти випали найстрашніші муки. Його мали катувати 14 днів, деручи з його шкіри паски, відрубуючи руки й ноги, вирізаючи серце та врешті відрубуючи голову. Але, на третій день було віддано наказ стяти йому голову. У трьох могилах, які були на території села, а нині збереглася тільки одна, поховано більше трьох тисяч повстанців. Завдяки праці нашого земляка, письменника Валентина Грабовського, у державному архіві було знайдено деякі прізвища тих, хто похований у могилі.
В 1968 р. тут, до 200-річчя Коліївщини, за ініціативи жителів села, встановлено пам’ятник борцям за волю народу.
Коднянці пишаються тим, що у 1841 р. сюди приїздив Тарас Шевченко, аби вклонитися могилам волелюбних повстанців. Тут він збирав народні перекази, розшукував стародавні документи для своєї поеми «Гайдамаки» . В центрі села нині стоїть пам’ятник поетові. Архітектурною пам’яткою та прикрасою села є церква Різдва Богородиці і дзвіниця (1841), побудовані в стилі класицизму.
Якщо вас зацікавила історія славетної Кодні, то запрошуємо відвідати народний музей історії села, де можна познайомитесь з археологічними знахідками, артефактами козацької доби, документами та унікальними експонатами гайдамацького руху. У музеї представлена знаменита коденська сокира, яку трактористи знайшли поблизу гайдамацької могили та принесли зі словами: «Мабуть, такою сокирою дрова не рубають».
