Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана.
У цей день ми традиційно засвідчуємо глибоку шану людям поважного віку, які своєю багаторічною наполегливою працею та героїчними подвигами творили історію нашої країни, утверджували українську державність.
Ця дата – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства, осіб похилого віку та ветеранів. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.
За міжнародними стандартами, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині – понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі. До 2050 року число їх у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі, а загальна кількість складе 2 мільярди осіб.
Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі “особи похилого віку”, чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман. Їхнє найбільше багатство – досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що це покоління тих, хто на фронті чи в тилу, вистояли і зробили найбільший внесок у розгром гітлерівського фашизму. Ми не маємо права цього забувати.
Піклування про людей похилого віку – справа всього суспільства, адже саме старше покоління зберегло для нас найкращі культурні та національні традиції. Тому нині наш прямий обов’язок спільними зусиллями подолати усі випробування, які випали на долю України, відстояти свою державу та забезпечити її успішний розвиток.