В рамках кампанії ми відзначаємо не лише конкретні міста, які відіграли ключове значення, а й людей, які стали основою опору у всіх куточках звільненої України.
Росіяни чомусь вірили, що українці нібито не будуть боротися, але мільйони людей показали окупанту, що Україна не покориться ворогу. В містах та селах дорослі і діти допомагали облаштовувати блокпости, плести маскувальні сітки та готували їжу для наших Сил оборони. Ми бачили і те, як голіруч українці намагались зупинити техніку ворога. Такі приклади опору забезпечили те, що українці у єдності вистояли і почали звільняли нашу землю.
Кожен цивільний поруч з нашими Силами оборони пліч-о-пліч визволяли свої домівки, свої міста та села від окупантів.
Звільнення північних регіонів України від окупанта навесні 2022 року показало не лише нашому народу, але й усьому світу, що Україна може перемогти у цій війні.
Звільнівши Північ, українці побачили, що окупанта можна вигнати. Сили оборони продовжили рух звільнення на півдні України. Звільнивши Зміїний і Херсонщину, а також на сході України звільнивши Харківщину, ми отримали впевненість, що можемо звільнити всю нашу землю.
Але початок цієї впевненості – саме у битвах за Мощун, Гостомель, Ірпінь, Бучу, Охтирку, Чернігів та інші міста і села наших північних областей.
Росіяни стверджували, що їхня втеча з Київщини – це “акт доброї волі”. Цими заявами вони намагалися прикрити ганебність своєї поразки, яку цілком і повністю забезпечили Сили оборони і безпеки України своїми відважними та вмілими діями.
Звільнення Півночі та стійкість України були забезпечені зокрема і завдяки багатьом звичайним людям, які допомагали Силам оборони і безпеки. Це – волонтери, журналісти, транспортники і багато-багато інших, хто забезпечував оборонців, допомагав людям, викривав позиції окупанта, привертав увагу світу тощо.
#МістаГероїв – це міста конкретних людей, які проявили свою сміливість, не залишили близьких та вірили в Україну, а тому змогли перемагати.