У цей день вісімдесят років тому розпочалася найжахливіша в світовій історії війна. Горем і болем вона увірвалася в кожну українську сім’ю, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні.
«Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!» – передаємо з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях – Україна встановила її Указом Президента України від 17 листопада 2000 року № 1245/2000 як «День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні».
Жертви, якими оплачена перемога над нацизмом і фашизмом, навіть сьогодні точно не підраховані. Збитки, заподіяні окупантами та бойовими діями, на десятиліття позначилися на економічному, демографічному та соціальному розвитку держави.
Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. На знак скорботи за загиблими у роки війни на будинках та спорудах органів державної влади, державних підприємств, установ та організацій району у цей день приспущений Державний прапор України, хвилиною мовчання вшановується пам’ять синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої світової війни.
Згадаймо в цей день у думках кожного, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за перемогу у Великій Вітчизняній війні. Помолімося за їхні упокоєні душі.
Вічна та світла їм пам’ять…